Батурин – місто величне,
Вічно чарує всіх нас,
Аура там незвична
Здавна була й повсякчас.
Пов’язане місто з Мазепою,
Орликом також воно,
Життя тут завжди вирувало
І пишно містечко цвіло.
Та був серед постатей славних
Відомий на цілий світ
Кирило, що Розумом звався,
З села Лемеші його рід.
Досяг небувалих вершин
Вкраїни славетний син.
Деякий час за кордоном навчався,
Манери вивчав, наук не цурався.
Чотирнадцять років гетьманував,
Рідному краю допомагав,
Бібліотеку одну з найбільших зібрав,
Палацово-парковий ансамбль збудував.
Останнім гетьмАном був в Україні,
Увів у полки однОстрої сині.
Титул мав графський, науці сприяв
І з Ломоносовим ще працював.
Книговиданням займався в країні,
Час приділяв і великій родині.
Було одинадцять дітей у сім’ї,
Стали успішними згодом вони.
«Справами можна лиш множити славу», –
Про це говорив Кирил без угаву.
Час проминув і Кирило помер,
В Батурині прах його й дотепер.
Для України багато зробив,
Бо рідну землю безмежно любив.
…
Тож завітайте до гетьмАнської столиці,
Відчуйте неповторний її дух,
Той дух, що зроблений із криці,
Той дух, що з гетьманства не вщух.
Тут дихається якось неймовірно,
І гордість так проймає до кісток,
Мабуть, і досі є в нас, українців,
З минулим той невидимий місток.
І досі тут витає дух відважних,
Нескорених і бравих козаків,
ГетьмАнів і отАманів безстрашних,
Що край прославили на тисячу віків.
І ми так хочемо, щоб мир був в Україні,
Щоб пам'ять та історію весь час
У нашій праведній нескореній країні
Беріг і цінував так щиро кожен з нас.
Щоб ми пишались предками своїми
І вірними синами всі були…
Щоб на віки – однині і донині
Жили на вільній і своїй землі.
