Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!
Леся Українка
«Вагнерівська примадонна» ХХ століття. Найвидатніша співачка світу, яка була однією з п’яти найвідоміших свого часу, виступати з якою на одній сцені прагнули славетні Федір Шаляпін, Енріко Карузо, Тітто Руффо. Вродлива жінка з величезним талантом і неперевершеним голосом, який полонив Європу, Південну Америку й залишався в пам’яті тих, хто її слухав, назавжди. «Найпрекрасніша й найчарівніша Батерфляй», «незабутня Аїда», «найчарівніша Чіо-Чіо-Сан», «неповторна Галька», «єдина у світі Джоконда», «ідеальна Брунгільда», «найпрекрасніша Соломія», «дивовижна Валькірія», «виняткова Лорелея»… Символ української опери, української музики, українського мистецтва. Усе це – Соломія Крушельницька.
Я заінтригувала вас? Чи хотіли б ви, сучасні українці, переконатися в правдивості таких епітетів і звань стосовно цієї оперної діви? Адже ми живемо в часи високих технологій і штучного інтелекту, тому уявімо, що маємо змогу скористатися машиною часу, яка допоможе нам перенестися в минуле й поспілкуватися з українською оперною примадонною. Вирушаймо разом?!
Яка краса! Ми одразу опинилися в Північній Італії, у місті Брешіа. На календарі 28 травня 1904 р. Погляньте, та це ж театр «Ґранде», і саме зараз тут розпочинається вистава опери «Мадам Батерфляй», де головну партію виконує наша українська неперевершена оперна співачка Соломія Крушельницька. Мрії збуваються – і ось ми в залі, де у світлі софітів Соломія демонструє свою гру, своє дзвінке драматичне сопрано, вона й справді прекрасна! Саме завдяки її таланту, ця тріумфальна постанова настільки сподобалася глядачам (а нас ще й розпирала гордість за таку землячку), що композитора Джакомо Пуччіні та акторів публіка вісім разів викликала на сцену. «Браво! Бравісимо!» – лунало над склепіннями театру. Долоні палали від оплесків, на сцену посипався дощ із квітів.
https://www.youtube.com/watch?v=mNrJkN_RNYg
До речі, ми тут випадково підслухали від сусідів по партеру, що це друга спроба автора представити свій витвір. Першого разу головну партію виконувала інша співачка – вистава зазнала повного провалу й була обурено освистана глядачами.
Усе, сумнівів щодо таланту Соломії Крушельницької в нас не залишилося, нам неодмінно треба було зустрітися з нею, поспілкуватися, передати вітання з Батьківщини й поцікавитися секретом її успіху. Після вистави нам вдалося проникнути за театральні лаштунки (хоча це було ой як нелегко) і взяти інтерв’ю в нашої «найчарівнішої Чіо-Чіо-Сан». І, так, нас попередили про замкнутість співачки, вона вміла оберігати свій особистий простір від чужих очей, але ж «Успіх усупереч…», тому ми наполегливо йшли до своєї мети.
Привітавшись, ми подякували за емоції й неперевершену гру на сцені (тут нам упевненості надали ледь помітні іскринки, які випромінювали очі Крушельницької при згадці, що перед нею її земляки), обережно поставили перше питання.
Соломіє Амвросіївно, ми дуже раді, що випала нагода поспілкуватися з Вами. Скажіть, будь ласка, коли у Вас прокинулося бажання присвятити життя оперному співу? Ще з дитинства чи, можливо, це прагнення виникло несподівано?
Вітаю вас, мої юні шанувальники, залюбки відповім на ваші запитання. Я із самого раннього дитинства хотіла співати, із задоволенням виконувала почуті в селян народні пісні. Коли була маленькою дівчинкою, любила грати на фортепіано. Також з десяти років виступала в хорі, який організував мій батько. Уперше я мала змогу виступати перед публікою на Шевченківському концерті саме разом із хором, яким диригував тато. Іноді могла заступати батька в цій справі.
Розкажіть, будь ласка, як розпочинався Ваш творчий шлях? Він був легкий чи тернистий?
Свій творчий шлях я розпочала завдяки батькові. Звістку про моє бажання стати співачкою оточення сприйняло упереджено: я галицька попівна, донька священника, а сцена й мистецтво вважались легковажними заняттями для вихідців з таких родин. Однак тато попри всі наявні на той час стереотипи, підтримав моє прагнення присвятити життя мистецтву й відправив навчатися до Львівської консерваторії. Там я здобувала музичну освіту в професора Валерія Висоцького, після чого дебютувала на сцені Львівського оперного театру. Потім доля звела мене з Джеммою Беллінчоні, яка й підштовхнула до подальшого навчання в Італії. І знову плече батька у вирішальну мить. Він дістав у банку позику й разом зі мною вирушив до Мілану. Там я щодня по шість годин займалася музикою, сценічною майстерністю, вивченням мов, а решту часу витрачала на читання та листування, тож за рік уже мала можливість успішно виступати на сценах світових оперних театрів.
Проте я не хотіла на цьому зупинятися (розуміла, що вік оперної співачки, як і балерини, швидкоплинний, треба багато чого встигнути, прагнула самовдосконалення), тому в 1895 році поїхала до Відня, щоб опановувати складні партії в операх Ваґнера. Через чотири місяці наполегливої праці відбувся мій перший виступ у ролі Ельзи з опери «Лоенгрін». Загалом не можу сказати, що мій творчий шлях був легким. Робота над голосом, вивчення партитур, вживання в образ, часті переїзди – це складно, але неймовірно цікаво й захопливо. Це те, чим живе моя душа!
Ми щойно стали свідками миті Вашого успіху й слави. Чи є у Вас якісь життєві правила або принципи для того, щоб стати успішною людиною?
Мої юні друзі, не знаю чому, але ви у мене викликаєте таку довіру, я рідко для когось можу оголити свою душу. Правила до успіху, запитуєте? Насправді, щоб досягти успіху, потрібно пройти великий і складний життєвий шлях, не один раз наступити на терня. Коли я стала відомою оперною артисткою, розуміла, що без самодисципліни й наполегливості навряд чи я змогла би бути тією людиною, якою стала зараз. Щодня дотримуюсь усталеного режиму й обмежую певні свої забаганки. Також моїм важливим життєвим правилом є самовдосконалення навичок і постійне навчання. Я не жаліюся, бо дуже люблю те, чим займаюся, і роблю це з величезним задоволенням!
Соломіє Амвросіївно, а чи траплялись на Вашому шляху до успіху якісь перешкоди? Якщо так, то як Ви їх долали?
Хочу зауважити, що через мою цілеспрямованість життя поруч було не дуже комфортним ані для рідних, ані для співробітників. А ще я оперна співачка (на якусь мить в очах Соломії промайнула туга), яка на вівтар високого мистецтва поклала тиху радість материнства й душевний спокій найближчих. Звісно, як і у будь-якої людини, у моєму житті траплялась безліч труднощів. Сценічне життя – це не тільки успіх і слава, це ще й оСТАННЯобрази, пересуди, заздрість та інтриги… Проте, знаєте, я ніколи їх не боялася, бо кожну з них розглядала, як можливість для мого зростання й розвитку. Навіть найтяжча ситуація може стати тлом для нашого успіху, якщо ми не опустимо руки й будемо рішучими. До того ж я вважаю, що шляху без перешкод не існує, бо він приведе в нікуди.
Пані Соломіє, як Ви ставитесь до того, що деякі країни Європи, а саме Польща та Італія, уважають Вас своєю національною гордістю?
Можливо, це не дуже скромно звучатиме з мого боку, але я з легкістю можу виконувати будь-який репертуар вісьмома мовами – італійською, німецькою, французькою, іспанською, англійською, польською, російською і, звісно ж, українською. Тому, переймаючись не тільки мовою, а й культурою народу, перед яким стоїш на сцені, якщо не дозволяєш собі схибити, сфальшивити, то й глядач відповідає взаємністю й сприймає тебе як свою. Моє походження знають усі, національність я не змінювала й ніколи не зміню, попри те що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду. Щороку приїжджаю з виступами до рідної України. На всіх гастролях зі мною мій талісман – Шевченків «Кобзар». На моїх концертах завжди звучать пісні рідною українською мовою. Найулюбленіші – в аранжуванні М. Лисенка.
https://www.youtube.com/watch?v=rJSzL1dSWxk
Останнє запитання: які поради чи побажання у Вас є для наступних поколінь?
По-перше, ніколи не зупиняйтеся на досягнутому. Щодня продовжуйте навчатися й вдосконалювати свої навички. По-друге, не бійтеся спробувати зробити щось нове й вийти із зони комфорту. Відсвіт будь-якої геніальності й таланту – це результат несамовитої праці, тому не шукайте легких шляхів. Я знаю, щоб поговорити зі мною, ви скористалися машиною часу, тому із цих далеких для вас часів ще раз хочу наголосити, що без праці будь-який талант буде розвіяний вітром. І остання, але не менш важлива порада – пам’ятайте, чиїх батьків ви діти, яка земля вас виплекала. Будьте самими собою! Не бійтеся своїх мрій та прагнень, не лякайтеся труднощів, тільки так ви обов’язково досягнете «Успіху всупереч», вірте в себе!
Соломіє Амвросіївно, ми щиро вдячні Вам за те, що викраяли для нас краплинку свого дорогоцінного часу. Упевнені, що Ваші слова та поради стануть джерелом натхнення для багатьох людей. Бажаємо творчих успіхів та подальших здобутків у кар’єрі оперної співачки. Низько вклоняємося перед Вашим талантом і неперевершеністю!
Крушельницька Соломія Амвросіївна (1872-1952)
Наразі машина часу успішно повернула нас у сьогодення, і чомусь захотілося продовжити знайомство з героїнею цієї розповіді, чи не так? Соломія залишилася в минулому столітті, вона там, в Італії – молода, красива, сповнена натхненням і творчими задумами. А тут, в Україні, вона продовжує жити в наших серцях, її успіх усупереч – це той вогник, який вестиме за собою мільйони, і яким ми завжди будемо пишатися. Тож пройдімося вуличками Львова й завітаймо до Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької.
Соломія Крушельницька походить зі шляхетного українського роду Крушельницьких гербу Сас. Народилася 23 вересня 1872 року в сім’ї греко-католицького священника в селі Білявинці на Тернопільщині. Вона підкорила найпрестижнішу оперну сцену La Scala. У великій залі музею театру La Scala стоїть її барельєф між портретами Руджеро Леонкавалло та Енріко Карузо.
Це неймовірно сильна та дивовижна жінка. Аристократка, яка має сільське походження.
Вона змогла подолати всі труднощі й утрати під час Другої світової війни. У радянській Галичині пережила багато випробувань і принижень, бідність. У неї відібрали можливість повернутися до Італії й співати на театральних сценах світу, але Соломія Амвросіївна не скорилася, не відмовилася від співу й продовжувала викладати вокал у Львівській консерваторії. До останнього свого вдиху, не зважаючи на смертельну хворобу, вона була разом з піснею й музикою. «Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: зі співом на устах!» – ці слова ще однієї геніальної представниці нашого народу Лесі Українки стали життєвим кредо й для Соломії Крушельницької. У 1951 р. їй присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР й звання професора.
