Я ніколи не любила осінь. Довкола все похмуре, мокре, слизьке. Пахне сирістю та вогкою травою. Відчуття холоду, що пронизує тіло. Осінь для мене сумна пора.
Краплі дощу вистукують на шибках свою мелодію. Здіймається вітер. Кладу ще недочитану книгу на крісло й підходжу до вікна. А в саду так гарно! Жовтогаряче листя ще яскравіше на тлі темно-коричневих стовбурів. Хризантеми та айстри такі красуні в пістрявих сукнях. Ось прилетіла синиця до мого вікна. Довкола так тихо і спокійно, навіть не зважаючи на дощ.
Несподівано ловлю себе на думці, що усміхаюся. Здається, мені починає подобатися моя осінь.