Батурин – місто величне, Вічно чарує всіх нас, Аура там незвична Здавна була й повсякчас. Пов’язане місто з Мазепою, Орликом також воно, Життя тут завжди вирувало І пишно містечко цвіло. Та був серед постатей славних Відомий на цілий світ Кирило, що Розумом звався, З села Лемеші його рід. Досяг небувалих вершин Вкраїни славетний син. Деякий час за кордоном навчався, Манери вивчав, наук не цурався. Чотирнадцять років гетьманував, Рідному краю допомагав, Бібліотеку одну з найбільших зібрав, Палацово-парковий ансамбль збудував. Останнім гетьмАном був в Україні, Увів у полки однОстрої сині. Титул мав графський, науці сприяв І з Ломоносовим ще працював. Книговиданням займався в країні, Час приділяв і великій родині. Було одинадцять дітей у сім’ї, Стали успішними згодом вони. «Справами можна лиш множити славу», – Про це говорив Кирил без угаву. Час проминув і Кирило помер, В Батурині прах його й дотепер. Для України багато зробив, Бо рідну землю безмежно любив. … Тож завітайте до гетьмАнської столиці, Відчуйте неповторний її дух, Той дух, що зроблений із криці, Той дух, що з гетьманства не вщух. Тут дихається якось неймовірно, І гордість так проймає до кісток, Мабуть, і досі є в нас, українців, З минулим той невидимий місток. І досі тут витає дух відважних, Нескорених і бравих козаків, ГетьмАнів і отАманів безстрашних, Що край прославили на тисячу віків. І ми так хочемо, щоб мир був в Україні, Щоб пам'ять та історію весь час У нашій праведній нескореній країні Беріг і цінував так щиро кожен з нас. Щоб ми пишались предками своїми І вірними синами всі були… Щоб на віки – однині і донині Жили на вільній і своїй землі.